Захищати Україну від російської навали намагаються не тільки мужні чоловіки, але й багато жінок. Ця історія про молоду дівчину-україночку, яка в Авдіївці втратила ногу, але не пала духом і після лікування прийняла рішення повернутися до своїх побратимів.

Ользі Тарасевич 25 років. У військовій частині вона служила кухарем, але була тяжко поранена, коли ворог обстрілював позиції наших військових. Незважаючи на те, що лікарям не вдалося врятувати її нижню кінцівку, вона не полишила віри в життя. Про себе вона розповідає з усмішкою, нарікаючи “термінатором” з металевим протезом ноги. Важко повірити, що ще весною вона була прикута до ліжка, не маючи визначених перспектив на майбутнє. Але були й позитивні моменти, які змусили її серце колотатися від кохання – знайомство з Олексієм, який не покинув її у скрутну годину, а обрав роль доглядальника під час перебування у лікарні. Мужній солдат годував її із ложечки, розчісував рідне волосся. Те, що дівчина залишилися живою, є якимось чудом – будівля більше не придатна до використання: снаряд понівечив конструкцію та розірвав дівочі сухожилля на нозі. Свідомість про те, що ноги більше немає прийшла згодом, плакала, але потім змирилася і потроху вчиться жити у нових умовах, за підтримки вірного Олексія та рідних людей. Інвалідний візок вона змінила на протез та відразу ж повернулася на передову.

Однією з підтримуючих ланок для військових є і Обласний благодійний фонд«ФОНД СПРИЯННЯ ОБОРОНІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ», який намагається «закривати» потреби військових патріотів на передовій і в тилу, профінансував два напрямки: Бердянському прикордонному загону в\ч 1491надано кошти у розмірі 4 тис грн на обслуговування пристроїв відеонагляду, а, також, надали Запорізькому Волонтерському центру «Солдатський привал» 4 тис грн. на придбання харчів та засобів особистої гігієни.