43-річний житель Запорізької області був смертельно поранений в запеклому та вкрай жорстокому бою під Марьїнкою Донецької області. Олега Щербаня було тяжко поранено і пізніше, від отриманих поранень він помер. Військовий комісар міста Бердянськ Владислав Роговий підтвердив дану інформацію. Також він розповів, що тіло нашого захисника вже доставлено з Дніпропетровська до Бердянська.

Відомо, що Олег Щербань служив в артилерійних військах. До антитерористичної операції проживав в мікрорайоні «Скловолокно». В Бердянську у загиблого залишилася мати, брат та сестра.

Ми виражаємо свої співчуття рідним та близьким захисника України.

Нагадаємо, що 3 червня в результаті наступу російсько-терористичних військ на населений пункт Марьїнка, що знаходиться в безпосередній близькості від міста Донецьк, зав’язався кривавий бій. За попередніми даними Україна втратила 3-х військових, 38 чоловік поранені, їх відправлено до військового шпиталю міста Дніпропетровськ. Стан багатьох поранених залишається вкрай важким.

Наразі ситуація в Марьїнці стабілізувалася, місцеві жителі готуються до евакуації.

Як раніше повідомлялося, нашого земляка вдалося ідентифікувати лише завдяки проведенню спеціальної ДНК-експертизи, матеріал для проведення якої здали його рідні. Сергій Шилов загинув в населеному пункті Піски, поблизу Донецького аеропорту наприкінці 2014 року.
Сергій був добровольцем, на фронт пішов в липні минулого року на контрактну військову службу в 93-тю окрему механізовану бригаду. Був солдатом мінометного розрахунку, загинув в результаті артилерійного обстрілу терористами. Вічна пам’ять…

Варто зазначити, що поблизу Запоріжжя є Алея невідомих учасників АТО, яка з’явилася на території Кушугумського кладовища 1 жовтня 2014 року. Тоді тут було поховано 54 загиблих військовослужбовця, співробітників міліції та бійців добровольчих батальйонів.

«Від імені всього депутатського корпусу Запорізької обласної ради висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким Анатолія, розділяємо разом з вами біль втрати», – пише прес-служба ЗОДА.

З Анатолієм Шумило родичі та близькі попрощалися сьогодні, 5 березня в Вільнянському палаці культури. Поховали Героя в селі Новомихайлівка Вільнянського району, де нині проживають його мама, дочка та сестра.

Заступник Запорізького обласного військового комісаріату Михайло Логвінов розповів, що Анатолій був призваний на службу в армію 28 серпня минулого року під час третьої хвилі часткової мобілізації. В складі батальйону наш земляк брав активну участь в проведенні антитерористичної операції на території Луганської області. 17 лютого, при обстрілі Чернухіно, Анатолій Шумило отримав тяжкі поранення несумісні з життя. Ще вчора тіло українського Героя було доставлено в м. Вільнянськ. Анатолій Шумило став 73-ім військовим Збройних сил України, що віддав своє життя в боротьбі за захист нашої незалежності.

Вічна пам’ять Герою.

Нагадаємо, під Дебальцево 14 лютого лише за 20 хвилин до проголошення перемир’я та режиму припинення вогню, проросійські бойовики обстріляли позиції запорізької 55-ї артбригади. В результаті артилерійського мінометного обстрілу загинув боєць Євген Дужик 1989 р.н. Ще один військовий Олександр Говоруха (1994 р.н.) був тяжко поранений та 16 лютого помер в лікарні м. Артемівськ.

Ми приносимо щирі глибокі співчуття рідним та близьким загиблих. Слава Героям України та вічна пам’ять.

Зі слів запорізьких військових, після проголошення перемир’я ситуація в районі м. Дебальцево набагато ускладнилася. Тим не менш, українська армія героїчно намагалася втримувати стратегічно важливий українських залізничний вузол. Але з метою збереження тисяч життів солдат Збройних сил України, керівництво Генерального штабу прийняло рішення про вихід бійців з Дебальцевського котлу.

Полковнику Збройних сил України було лише 48 років. Володимир Довганюк народився в Бердянську в 1967 році. Після закінчення Бердянської загальноосвітньої школи №5 вступив до Краснодарського вищого військового училища, потім проходив військову службу на офіцерських посадах в м. Києві, Броварах та Семипалатинську. Будучи патріотом України, після початку бойових дій на Сході України, не зміг залишитися осторонь і вирішив взяти участь в боротьбі за свободу та незалежність України.

Іван Гутник-Залужний загинув в бою 10 серпня 2014 року під час обстрілу терористами блокпосту під Амвросіївкою Донецької області. Отримавши вогневе поранення та маючи можливість відступити, запорізький герой відкрив вогонь по бойовикам, чим врятував життя підрозділу чисельністю близько п’ятдесяти чоловік.
«Загиблий герой Іван Гутник-Залужний залишився для нас символом української, зокрема запорізької мужності та відданості Батьківщині та побратимам. Глибоко впевнений, що його ім’я має бути закарбовано золотими буквами не лише в підручнику з історії нашої держави, але і в топонімах нашого міста, адже саме в цьому місті народився, виріс та прожив своє життя справжній лицар», – підкреслив Ігор Артюшенко.

Ми виражаємо щире та глибоке співчуття родині, рідним та близьким Героя України, що загинув, захищаючи свою Батьківщину.

Нагадаємо, що для Мелітополя це вже не перша втрата. В червні 2014 року в небі над Луганськом був збитий літак Іл-76МД, тоді загинув весь екіпаж. А не так давно Мелітополь попрощався з 24 річним бійцем 93-ї аеромобільної бригади Романом Євдокимовим, який загинув в зоні АТО під час перемир’я в вересні 2014 року. Солдат загинув тоді, коли його бригада пересувалася з одного блокпоста на інший.

Герой України Віктор Левковський був призваний на військову службу в зв’язку з першою хвилею мобілізації наприкінці квітня 2014 року Якимівським районним військовим комісаріатом. В загиблого залишилась дружина та двоє дітей: Тетяна 1992 р.н. та Сергій 1989 р.н.

Нагадаємо, що в останні декілька днів ситуація під Маріуполем дещо змінилася. Українські військові пішли в активний наступ та лише за 10 лютого відновили контроль над декількома населеними пунктами України, а також впритул наблизилися до Новоазовська.

який героїчно загинув під Дебальцево 30 січня.

Сергій був призваний на службу по мобілізації Коммунарським районним віськкоматом 7 серпня 2014 року та був направлений в 169-й учбовий центр «Десна», а після закінчення навчання — в 128 окрему механізовану бригаду.

Сергій народився в Камишувасі, після закінчення будівельного технікуму був призваний на строкову службу. Похований він буде у своєму рідному місті.

Вічна пам’ять!