Відкрити дошку надали право рідним загиблого. Пам’ятні дошки мають нагадувати кожному про героїв, які віддали власне життя для захисту нашої країни, відстоювання її кордонів. Для рідних ніхто не зможе замітити загиблого, але хоча б місце вшанування дозволить більше пишатися героїчним вчинком. Молоді люди нараді віддають свої життя за краще майбутнє, а отже, вони не вмирають, а стають героями в сердь кожного українця.

При відкритті дошки присутнім був отець Анатолій, який освятив пам’ятну дошку. На цьому ж місці провели панахиду по загиблому. Це лише дань пам’яті загиблому, а хочеться сказати йому набагато більше, хочеться щиро подякувати за відвагу.

Особливо героїчні вчинки молодих людей вшановують по всі країні. Хотілося б бачити більше живих героїв, яким особисто можна подякувати за захист нашої держави. Дошка розташована на території Подільського державного аграрно-технічного університету, що дасть змогу кожному поколінню учнів дізнатися про героя та вшанувати його пам’ять. Хочеться вірити, що їх жертва залишиться з нами в віках.

Військовий в складі добровольчого батальйону «Донбас» приймав участь у звільненні Іловайська та загинув в серпні 2014 року під час виходу з оточення Іловайського котла. Тіло загиблого захисника вдалося ідентифікувати лише зараз завдяки проведенню ДНК-експертизи.

Пожежна машина, в якій знаходився Михайло, була розстріляна з ворожого танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади Збройних Сил РФ. Без батька залишилися двоє дітей — 16-ти річний син та маленька донька. Побратими загиблого захисника України кажуть, що «Ахім» був справжнім воїном, який одним з перших став на захист України впевнено та без страху. Ним буде пишатися молоде покоління та його ніколи не забудуть нащадки. Також зазначимо, що 1 липня Запорізька область попрощалася і з загиблим в лютому 2015 року полковником Ігорем Щербиною. Під час виходу з Дебальцевського оточення його автомобіль підірвався на Фугасі.

Полковника було призвано в 17 танкову бригаду на посаду командира 3-го механізованого батальйону.

Полковник Логвінов виконував в зоні бойових дій ті ж самі функції, що і в мирному житті – займався вихованням особового складу підрозділів, вивчав їхні проблеми, роз’яснював норми українського законодавства відносно призову на військову службу. Він неодноразово бував в найгарячіших точках буремного Сходу: в Марьїнці та Пісках.

Варто відзначити, що за час відсутності Михайла Логвінова, в облвійськкоматі жодного разу не було проведено урок мужності з вшануванням військовослужбовців, які повернулися додому із зони АТО.

Під час уроку мужності керівництво облвійськкомату має вручити грамоти учасникам антитерористичної операції, волонтерам та журналістам. А орден «За заслуги» ІІІ ступеню буде вручено мамі бійця 128 піхотної бригади молодшого сержанта Сергія Марьєнко Тетяні Володимирівні Саржинській.

Нагадаємо, що Сергія було призвано за мобілізацією в вересні минулого року. Бійця було направлено в навчальний центр «Десна», звідки після закінчення навчання Євген потрапив у зону АТО. Захисник Батьківщини загинув 30 січня під час обстрілів в районі Дебальцевого. Був похований в Камишевасі 8 лютого.

Вічна пам’ять герою…

Вручення ордену та погон стало найзворушливішим моментом церемонії вручення дипломів випускникам військової кафедри Дніпропетровського університету залізничного транспорту. На церемонії також були присутні мама офіцера Тетяна Петрівна, його дружина Оксана та діти.

Орден Богдана Хмельницького Петро Третьяк отримав за подвиг, який він здійснив, прикриваючи своїх товаришів під час виходу з Дебальцевського напрямку.

Нагадаємо, що життя 42-річного заступника командира гаубичної артилерійної батареї 55 артибригади майора Петра Третьяка обірвалося 6 серпня 2014 року поблизу міста Красний Луч Луганської області. Поховали захисника Батьківщини 8 грудня в Томаківці Дніпропетровської області, де проживають його батьки.

Як повідомили в Якимівському районному військкоматі, житель населеного пункту Ігор Щербина був заступником командира 40-го мотопіхотного батальйону «Кривбас» та командував ротою в 3-му механізованому батальйоні. В армію потрапив влітку 2014 року під час чергової мобілізаційної хвилі. За проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції та вміле командування, що дозволило зберегти особовий склад, був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню.

Відомо, що під час виходу українських збройних сил з оточення в районі населеного пункту Дебальцеве, Ігор Іванович Щербина очолював колонну військової техніки. Під час бойового зіткнення чоловік отримав поранення. Трохи пізніше автомобіль, в якому він знаходився, підірвався на фугасі. Проте його тіло було знайдено не одразу і через це наш земляк тривалий час вважався зниклим без вісти. І лише зовсім недавно факт його загибелі було підтверджено, а залишки пройшли спеціальну ДНК-ідентифікацію.

Небайдужі жителі Якимівки прийшли попрощатися з полковником під час громадської панахиди, що пройшла в будівлі колишнього кінотеатру «Перемога».

За словами товаришів по службі, Анатолій Захожий ніколи не жалівся на погане самопочуття.

Зазначимо, що Анатолія було призвано до Національної Гвардії України в травні цього року в якості добровольця. Після військових навчань на полігоні сам визвався йти в зону проведення антитерористичної операції. Військовий встиг взяти участь в недавній обороні під містом Марьїнка Донецької області. Підрозділ померлого захисника дислокувався на одному з блок-постів поблизу міста Маріуполь.

Анатолія поховали в його рідному місті поблизу могил його батьків. В нього залишилися 2 молодших брата та цивільна дружина, з якою Анатолій мріяв одружитися.

За словами командира В’ячеслава Хлопячія, Богдан Гончаренко був дуже хоробрим солдатом, справжнім патріотом своєї країни та завжди залишався вірним своїй присязі. Молодший сержант Гончаренко загинув, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.

13 квітня близько 08.30 ранку розпочався обстріл позицій «зеніту», на якій бійці тримали оборону в районі Донецького аеропорту, з крупнокаліберного міномету 120 мм. Приблизно через пів години, в результаті потрапляння 15-ти мін, технічна позиція, де військові займалися обслуговуванням зброї, була зруйнована. Почалася пожежа, яку довго не могли загасити. Окрім Богдана Гончаренко загинули ще четверо бійців. Лише після проведення всіх необхідних медичних експертиз та отримання результатів ДНК-тестів, тіло військовослужбовця було доставлено в місто Мелітополь на поховання.

Попрощатися з захисником Батьківщини, який відстоював територіальну цілісність нашої держави, прийшли жителі міста, побратими Богдана, друзі, рідні та волонтери.

Так, Леонід Папіровнік пішов на службу до лав Збройних сил України в січні 2015 року. Військовослужбовець загинув 10 червня поблизу населеного пункту Луганське, Донецької області.

Зі слів секретаря сільської ради Ірини Баб:ч, гроші на похорони збирала вся сільська громада та прості жителі села Чкалово, які не були байдужими до чужого горя.

Церемонія прощання з захисником України розпочалася з будинку загиблого. В супроводженні Веселівської Самооборони траурна процесія направилася до Будинку культури, де прощальне слово сказали місцеві чиновники: Станіслав Калиновський, Чкалівський сільський голова, Іван Мигуля, голова Веселівської районної адміністрації. Також з бійцем прощалися і його побратими: «Ми втратили свого бойового товариша, який не втік з війни, а захищав рідну землю, стояв з нами пліч-о-пліч. А ви втратили односільчанина. Це — перший боєць зі Чкалова. що загинув в АТО. Нехай він буде останнім з вашого села в цій війні».

Без чоловіка та без батька залишилися дружина Наталя та маленька дочка Вероніка.

Як раніше повідомлялося, під час виконання бойових завдань БТР, в якому знаходився Олександр, підірвався на фугасній міні в районі населеного пункту Авдіївка. Військовослужбовець отримав поранення, несумісні з життям. Разом з ним загинули ще двоє бійців. Один отримав тяжкі травми. Трагедія сталася 5 травня 2015 року.

Як раніше зазначалося, Олексаднра Щурова було призвано в лави Збройних Сил України під час проведення 4-ї хвилі часткової мобілізації. Служив наш земляк в 95-ій Житомирській окремій аеромобільній бригаді.

На початку червня Президент України посмертно нагородив Олександра Щурова орденом «За мужність» ІІІ ступеню, який було вручено родині загиблого захисника України.

Меморіальний комплекс з портретами всіх дев’ятьох членів екіпажу, які загинули при виконанні бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції, розміщено неподалік від контрольно-пропускного пункту військової частини. Вшанувати пам’ять Героїв прийшли друзі, родичі, близькі, військовослужбовці 25-ї бригади транспортної авіації міста Мелітополь, військовослужбовці 25- ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Зазначимо, що остання частина також понесла суттєві втрати, адже на борту збитого літака всього знаходилися 46 десантників.

Родичі, друзі та військовослужбовці поклали до меморіалу квіти та розпрощалися до неділі, 14 червня. В цей день планується об 11 годині на Новому кладовищі провести мітинг-реквієм в пам’ять про героїчний екіпаж. О 14 годині в гарнізонному будинку офіцерів буде презентовано музей, в якому зібрані особові речі командира Олександра Білого та його підлеглих: керівника повітряно-вогневої тактичної підготовки Михайла Дьякова, штурмана авіаційної ескадрильї Ігора Скочкова, керівника техніко-експлуатаційної частини інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї Сергія Телегіна, бортового авіатехніка Володимира Буркавцева, старшого бортового авіатехніка Олександра Козолія, старшого техніка з обслуговування радіоелектронного обладнання Олега Павленка, старшого повітряного стрілка Олександра Ковалика та старшого повітряного радиста Віктора Ментуса.